Часто соромʼязливі люди говорять, що мають соціофобію. Проте чи задумувалися ви де дійсно межа між соромʼязливістю і розладом соціальної тривоги?
Під сором'язливістю розуміється схильність хвилюватися або відчувати хвилювання під час спілкування з іншими людьми, особливо незнайомими.
Соціальна тривожність - це ширший термін, який містить у собі сором'язливість, а також переживання страху, коли за вами спостерігають інші люди (наприклад, під час приймання їжі) і під час виступу перед іншими людьми (наприклад, виголошення промови) і декілька інших характерних аспектів.
Що таке розлад соціальної тривоги?
Розлад соціальної тривоги характеризується страхом і тривогою з приводу певних соціальних або робочих ситуацій. Цих ситуацій уникають або переносять із суттєвою тривогою. Діагноз ґрунтується на клінічних критеріях. Соціофобія один з найпоширеніших тривожних розладів і третій за поширеністю серед усіх розладів у світі.
13% населення США мали або мають соціофобію, а загалом у світі з цією проблемою зіштовхується 2-5% населення. Жінки трішки більше схильні до виникнення розладу соціальної тривоги, ніж чоловіки: на дві соціально тривожні жінки припадає 1,5 чоловіків з такою ж проблемою. Середній вік початку розладу соціальної тривоги 13 років. 75% хворих на соціальну тривогу мали початок хвороби з 8 до 15 років.
Як діагностувати соціофобію?
Щоб відповідати діагностичним критеріям DSM-5-TR (1), у пацієнтів має спостерігатися:
- помітний стійкий (≥ 6 місяців) сильний страх або тривога з приводу однієї або кількох соціальних ситуацій, у яких вони самі або їхні дії можуть піддатися пильній увазі з боку інших людей.
- Страх має включати негативну оцінку з боку інших людей (наприклад, пацієнти будуть принижені, опиняться в незручній ситуації, будуть відкинуті іншими або образять кого-небудь). Крім того, мають бути присутніми всі перелічені нижче ознаки:
- Одні й ті самі соціальні ситуації майже завжди викликають страх або тривогу.
- Пацієнти активно уникають таких ситуацій.
- Страх або тривога не пропорційні фактичній загрозі (виходячи із соціокультурних норм).
- Страх, тривога, та/або уникнення завдають значного дискомфорту або значно ускладнюють соціальну чи професійну діяльність.
Чому виникає соціофобія?
Причиною виникнення розладу не буває щось одне, зазвичай це сукупність кількох факторів. Виділяють 3 групи факторів: психологічні особливості людини, вплив оточення і генетика
Психологічі особливості:
Поведінкова загальмованість та страх негативної оцінки, а також уникнення шкоди, інтроверсія.
Оточення:
Негативний соціальний досвід, особливо віктимізація з боку однолітків.
Генетичний вплив:
залежить від взаємодії генів із середовищем; тобто діти з високою поведінковою загальмованістю більш сприйнятливі до впливів довкілля, таких як соціально-тривожне моделювання з боку батьків.
Крім того, соціальний тривожний розлад передається у спадок. Родичі першого ступеня спорідненості мають у два-шість разів більше шансів мати соціальний тривожний розлад, а схильність до цього розладу включає взаємодію специфічних для розладу (наприклад, страх негативної оцінки) та неспецифічних (наприклад, невротизм) генетичних факторів.
Чому лікування соціофобії є важливим?
Як і будь-який психічний розлад, соціофобія дуже впливає на якість життя людини. Розлад соціальної тривоги, як правило, найбільше заважає в професійному життю людини, доволі сильно обмежує у виборі професії, може бути причиною відсутності карʼєрного зростання. Чоловіки можуть відкладати шлюб і створювати сім'ю, тоді як жінки, які хотіли б працювати поза домом, можуть прожити життя, так і не зробивши цього.
Чому соціофобія не проходить без терапії?
Давайте розглянемо приклад впливу соціальної фобії на життя людини. Уявімо, що є Аліна, яка має соціальну тривогу і мусить йти на корпоратив. В неї виникають думки, що на неї точно будуть якось не так дивитися, що вона якось осоромиться і точно щось піде не так. А їй ще після цього корпоративу треба якось працювати у цій компанії!
Як гадаєте, чи буде Аліна почуватися тривожно? ще й як! Тому їй хочеться зробити будь-що, що могло б допомогти прибрати цю тривогу.
Наприклад, Аліна може:
1 - не піти на корпоратив: не йдеш = не осоромишся і небезпечна ситуація минула;
2 - піти і намагатися усім сподобатися;
3 - піти і триматися тихо, бути осторонь, щоб вже точно нічого поганого не сказати і не зробити.
Будь-яка дія має свої наслідки: у всіх випадках з описаних (і ще багатьох ймовірних) Аліна уникає своєї тривоги, а значить відчуває полегшення або відчуття контролю над ситуацією. Та цей приємний наслідок короткотривалий. Проте є й інші наслідки: втрата можливості налагодити стосунки з колегами, відпочити, постійне нервування протягом вечора, докладання зусиль для підтримання певного образу, не можливість бути собою на роботі і на корпоративі.
Такі цикли можуть повторюватися безліч разів і, власне, вони і формують розлад соціальної тривоги, оскільки за кожним униканням є втрата можливості отримати інший, коригуючий досвід: діючи так, у Аліни нема шансів побачити, що можна бути собою, класно проводити час, заводити знайомства і друзів і не осоромлюватися. Не варто робити те ж саме, надіючись на інший результат. Тому так важливо розривати ці замкнені кола і допоможе у цьому психотерапія.
Рекомендації з лікування розладу соціальної тривоги
У залежності від ступеню складності розладу призначається відповідне лікування. Рекомендованими є:
- Когнітивно-поведінкова терапія
Є доказовим методом психотерапії та першою лінією лікування розладу соціальної тривоги згідно з рекомендацією Американської Психологічної Асоціації (АРА). Включає в себе роботу над когнітивним та поведінковим елементами соціальної тривоги. Завдання терапії розривати замкнені цикли соціальної тривоги та формувати більш якісне та наповнене життя.
- Експозиційна терапія
Дозволяє впоратися з соціальною тривогою за рахунок перебування у контакті з тривожним стимулом та звикання до тривоги. Експозиційна терапія є частиною протоколу роботи когнітивно-поведінкової терапії.
- Медитаментозне лікування
У деяких випадках психіатр може призначити селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).
У психологічному центрі Дáлі з лікування соціофобії проводить:
- Ольга Енгельс - психологиня, КПТ-консультантка, 1 рік приватної практики
- Олена Гнатко - психологиня, КПТ-консультантка, 1 рік приватної практики
- Зоряна Міщук - психологиня, тренерка, коуч, 4 роки приватної практики
- Наталія Єсик - психологиня, КПТ-консультантка, психотерапевтка у навчанні, 6 років приватної практики
- Наталя Квітка - психологиня, 5 років приватної практики
- Євгенія Кузіна - психологиня, PhD, 9 років приватної практики
- Олена Іванів - психологиня, психотерапевтка у навчанні, співзасновниця центру Дáлі, 6 років приватної практики
- Валерія Кваша - психологиня, засновниця центру Дáлі, 10 років приватної практики
З соціальною тривогою у дітей працює:
- Ольга Ляхович - дитяча психологиння, дитяча та підліткова тренерка, психотерапевтка у навчанні, 7,5 років практики
